У середині XX століття у західноєвропейському театрі з’явилися незви­чайні вистави, позбавлені елементарної логіки і з дивною назвою — «театр абсурду». У абсурдистських п’єсах, на відміну від логічних п’єс звичної драматургії, автор передає своє відчуття якої-небудь проблеми, постійно порушує логіку, тому глядач, який звик до злагоджених закономірностей театру, збитий з пантелику і відчуває дискомфорт.

Це і є метою «нелогічного» театру – позбавити глядача шаблонів у сприйнятті й змусити подивитися на своє життя по-новому.

Довгоочікувані зміни, що зараз відбуваються майже в усіх сферах суспільного життя, сприймаються хоч і з обережністю та, в цілому, з розумінням того, що прийшов час наводити лад у нашому господарстві. Зокрема, абсолютно нормальним є формування здорових конкурентних відносин на ринку електричної енергії. Реформою передбачено відокремлення діяльності з розподілу та передачі електричної енергії від інших видів діяльності, що є умовою для запровадження економічної конкуренції на ринку електричної енергії. Цей законопроект також доповнює перелік учасників ринку новим учасником – трейдером, що має позитивно вплинути на ліквідність ринку та сприятиме обмеженню значних коливань цін на ринку.

Однак ще в Пояснювальній записці від  21.04.2016 тоді ще до проекту Закону України «Про ринок електричної енергії України» зазначалося, що: «Виходячи з досвіду реформування внутрішніх ринків електричної енергії в країнах ЄС, яке тривало понад 10 років, запровадження повномасштабного ринку електричної енергії потребуватиме створення можливості для підготовки та адаптації суб’єктів електроенергетичної галузі до нових умов роботи на ринку електричної енергії, здійснення організаційних заходів щодо створення нових (реорганізації існуючих) інфраструктурних суб’єктів ринку, запровадження нового програмного та апаратного забезпечення, розробки та прийняття відповідної нормативно-правової бази, проведення тестового режиму функціонування ринку електричної енергії на основі нових правил».

Втім, передбачений законопроектом дворічний період, впродовж якого мали бути створені необхідні технічні, організаційні, економічні та нормативно-правові передумови для запровадження ринку електричної енергії України, не дозволив здійснити всі необхідні кроки. Саме тому можна чітко констатувати, що впровадження ринку електричної енергії є яскравим прикладом, як не треба робити реформи. Нормальну ідею створення нормальних, здорових конкурентних відносин, довели до абсурду недолугою непослідовністю і неузгодженістю дій двох відповідальних за процес імплементації закону установ.

Звісно, що підготовка підзаконних актів потребує часу, також є тривалим період погодження центральними органами виконавчої влади, але коли ВСЕ робиться в останні місяці, а окремі рішення – навіть в останні тижні і дні, важко зрозуміти та сприймати пояснення: чому саме так. Чому зміст деяких підзаконних актів та нормативних документів позбавлений елементарної логіки, іноді супе­речать одна одній, а зміст, який відтворюється в реалії, є таким, що нищить галузі критичної інфраструктури?

Проте основна проблема – це незбалансованість тарифів водоканалів. По-перше, діючий тариф не покриває всіх витрат на закупівлю електричної енергії, що, до слова, у підприємств становить більше 30 %. Власне чинний порядок формування тарифу закладає механізм формування так званого «касового розриву»: коли вже треба платити за щось, а гроші будуть через певний період часу. Покриття цього розриву в основному відбувається через рік, тобто різниця вартості, наприклад, електроенергії, що виникла у 2018 році, буде передбачена в тарифі 2020 року.

По-друге, навіть первинний аналіз ситуації свідчить про реальне збільшення вартості електричної енергії від 4% до 20 % залежно від регіону, що ставить під сумнів питання своєчасної оплати.

По-третє, підприємства водопровідно-каналізаційного господарства мають борги за попередні періоди, що сформувалися в тому числі й у зв’язку з тим, що не було надано державну субвенцію на погашення різниці в тарифах станом на 1 січня 2016 року.

Крім того, існує заборгованість з виплати доволі значних для водоканалів сум пільг та субсидій для певних категорій споживачів. На сьогодні затримання такого відшкодування підприємствам галузі сягає 3 місяців.

Отже, через усі ці чинники у трейдерів немає бажання брати участь у торгах на закупівлю електричної енергії, що оголосили водоканали. Правильно! Кому потрібні підприємства – потенційні боржники? І тут виникає наступна проблема – у разі якщо договір на поставку електроенергії не буде укладений до 1 січня 2019 року, такі підприємства потрапляють до переліку тих, кому буде поставляти енергію так званий «постачальник останньої надії», вартість послуг якого ще більша орієнтовно на 24 %. Три місяці – і водоканал банкрут.

Завіса.

Прихильники «логічного» театру кажуть, що світ у «театрі абсурду» – безглузде, позбавлене логіки нагромадження фактів, вчинків, слів і доль, проте при читанні таких п’єс можна помітити, що вони складені з низки цілком логічних фрагментів. Асоціативність цих фрагментів різко відрізняється від послідовної логіки зв’язку частин традиційної п’єси. Тому вистави «театру абсурду» були скандальні: глядачі обурювались, не сприймали, сміялись, захоплювались.

Саме тому у театрі абсурду завжди аншлаг.