Російські окупанти протягом всієї війни доводять, що для них немає правил і законів, а людське життя не варте нічого. Серед їхніх військових злочинів і систематичне порушення Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права.
Згідно статті 52 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів цивільні об’єкти не можуть бути предметом нападу. Але росіяни нехтують цим і цілеспрямовано руйнують об’єкти українських водопостачальних підприємств. Через систематичні обстріли окупантами цивільної інфраструктури мирне населення виявляється позбавленим найнеобхіднішого – питної води та водовідведення.
Такі порушення вже мають серйозні наслідки і ведуть до погіршення санітарно-епідеміологічної та екологічної ситуації у багатьох містах. Так, за даними ВООЗ в окупованому Маріуполі можливий спалах холери через проблеми з питною водою. Через те, що водопровідно-каналізаційна система міста зруйнована, населення не має доступу до чистої води, каналізаційні води змішуються із питною водою. Це може призвести до поширення багатьох хвороб.
Сильно постраждали водопровідні системи Миколаєва та Чернігова, люди тривалий час не мали централізованого водопостачання. Наразі у Миколаєві подається лише технічна вода. Нагадаємо, що критичною є також ситуація на сході. В населених пунктах Донецької області вода подається раз у 2-3 дні на кілька годин, а у більшості міст Луганської області централізоване водопостачання відсутнє взагалі.
Треба наголосити, що руйнування цивільної інфраструктури – це не випадковість, а найчастіше робиться окупантами навмисно. Відомі випадки, коли російські диверсанти змішувалися з населенням у цивільному одязі та розміщували мітки на водопровідних або очисних спорудах для наведення бомб або ракет.
Позбавлення людей доступу до води може призвести до справжньої гуманітарної та екологічної катастрофи. Це злочини, які вимагають найсуворішого покарання.