Три роки тому Україна пережила одну з найбільших техногенних та гуманітарних катастроф у своїй новітній історії — підрив Каховської ГЕС.
Руйнування греблі призвело не лише до масштабного затоплення територій, а й до втрати Каховського водосховища — стратегічного джерела водопостачання для мільйонів людей.
Наслідки цієї трагедії відчули на собі жителі Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Без стабільного джерела води опинилися міста, громади, промислові підприємства та аграрний сектор. Для багатьох населених пунктів проблема полягала не лише у пошкодженні окремих об’єктів інфраструктури, а у втраті всієї системи водозабору, яка формувалася десятиліттями.
У перші дні після катастрофи довелося оперативно організовувати підвіз питної води, шукати альтернативні джерела та розробляти нові інженерні рішення. Важливу роль у координації зусиль галузі відіграла Асоціація «Укрводоканалекологія», яка сприяла консолідації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, обміну досвідом та пошуку ефективних шляхів подолання наслідків безпрецедентної кризи. Згодом розпочалася масштабна робота з будівництва нових магістральних водогонів, насосних станцій та реконструкції місцевих мереж, щоб повернути людям доступ до життєво необхідного ресурсу.
Сьогодні ми згадуємо не лише масштаби втрат, а й людей, які щодня працювали над подоланням наслідків катастрофи: працівників водоканалів, будівельників, інженерів, енергетиків та рятувальників. Завдяки їхній професійності, відданості справі та невтомній праці громади отримали можливість відновити водопостачання навіть у надзвичайно складних умовах війни.