У Києві відбулася конференція “Вода у промисловості”, на якій фахівці обговорювали питання водної кризи в Україні та злободенну проблему очищення стічних вод. Представники Держекоінспекції, Держводагенства, Комітету водної політики PAEU та Комітету відповідальності впровадження Протоколу про воду і здоров’я ЄЕК ООГ і ВООЗ, громадські активісти, працівники галузі водопровідно-каналізаційного господарства, науковці обговорювали головні виклики сфери, правила для підприємств, покликані сприяти впровадженню інновацій, новітніх технологій, рішень і обладнання для водопостачання, водопідготовки та водоочищення.
Наші річки страждають від безвідповідального ставлення — вони забруднені, цвітуть, міліють та зникають. За 30 років в Україні зникло 10 000 річок. Щороку стан річок, озер і підземних вод, які є нашими джерелами водопостачання, лише погіршується. Особливу увагу необхідно приділяти стічним водам, які надходять на очисні споруди водоканалів.
Віце-президент Асоціації “Укрводоканалекологія” Андрій Нікітін у своєму виступі зауважив: “У великих містах ми забезпечені очисними спорудами майже на 100 %, але можу вас запевнити в тому, що більшість з них зношені і технічно виснажені, і тому не справляються зі своєю основною функцією. А очисні споруди в селищах та селах просто не працюють. І закономірно, що очистити воду з наших річок стає дедалі важче. Ми маємо проблему, коли наша вода не достатньо очищеною повертається в річку, і маємо воду, яка неочищена просто виливається в ґрунти і там вже псує ґрунтові води, які мають живити наші річки. Все це наслідок того, що в цій країні 30 років нічого не робилося: ми не будували очисні споруди, ми не будували каналізаційні колектори, ми знищували водопровідно-каналізаційну галузь, знищували наші підприємства. Ми не приймаємо необхідні закони, не фінансуємо нашу галузь, не очищуємо річки і ми несвідомо та безвідповідально до цього ставимось”.
У 2002 році в Україні була розроблена Стратегія розвитку водно-каналізаційного господарства, імплементація якої могла би докорінно змінити ситуацію, але відтоді ми, на відміну від інших цивілізованих країн, не зробили нічого для того, щоб зупинити занепад галузі. На сьогодні питання прийняття цього документу та рішучої політики у напрямку реорганізації галузі є нагальним:
“Ця стратегія навчить нас правильно керувати своїми активами, вона вдосконалить наше законодавство, навчить нас правильно будувати фінансові взаємовідносини з іноземними інвесторами, правильно будувати тарифну політику та ієрархію управління водою від центральних через місцеві органи до комунальних підприємств. Ми маємо донести до наших споживачів, що вони є власниками наших підприємств, ми маємо залучати наших споживачів до відбудови. 30 років втраченої компетенції мають бути компенсовані. Як в Житомирі вирішується проблема стічних вод? Ми будуємо сучасні очисні споруди, і вже за рік вони працюватимуть”, — зауважив Андрій Нікітін.
Директорка з інформаційної політики Асоціації “Укрводоканалекологія” Вікторія Яковлєва наголосила на тому, що ситуація з очищенням стоків з кожним роком лише погіршується, адже протягом десятирічь галузь водно-каналізаційного господарства, перебуваючи без державної підтримки, занепадала, підприємства скидали і продовжують скидати у каналізацію забруднюючі речовини, які шкодять нашим водоймам, громадяни безвідповідально користуються каналізацією:
«Наразі в Україні всього 1242 одиниці очисних споруд, 715 з яких потребує негайної реконструкції. Враховуючи те, що всі вони спроектовані та побудовані ще в 50-70-ті роки минулого сторіччя, споруди знаходяться в моральному та технологічному занепаді. За 2018 рік, 1,5 млрд м3 стічних вод було скинуто на очисні споруди. 80 млн м3 потрапило у водойми взагалі без очистки, а 95 млн м3 — були недостатньо очищені. І проблема тут полягає аж ніяк не в тому, що водоканали не хочуть працювати, в технічному стані самих очисних споруд, в неприйняті відповідних законів та інших нормативних актів, у відсутності контролю за тими, хто скидає в каналізацію стічні води з перевищенням допустимих концентрацій у десятки разів! Зараз іде перевірка водоканалів екоінспекцією. Маже всі вони отримують величезні штрафи, які, на жаль, тільки погіршать ситуацію, а не виправлять її. А в підсумку за все заплатить споживач, тобто ми з вами або через підвищений тариф, або через податки».