Так, згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон), водоканали мають увійти в ринок електроенергії з 100 % передоплатою. До 01 січня 2019 року (згідно з останніми змінами до Закону) водоканалам потрібно укласти нові договори з постачальними організаціями. У разі якщо договорів не буде, відповідні організації не зможуть постачати електроенергію водоканалам.

Чому водоканали не можуть забезпечити 100 % передоплату? Через низку об’єктивних причин:

  1. Тариф не покриває всі витрати підприємств. Вартість електроенергії в тарифі становить у середньому 35 %. Коли відбувається підвищення вартості електроенергії, на жаль, не відбувається автоматичне підвищення вартості електроенергії в тарифі для водоканалів. Процедура коригування складових тарифів затягнута в часі на декілька місяців.
  2. Ситуацію ускладнює те, що більшість підприємств водопровідно-каналізаційного господарства не отримали погашення заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася до 01 січня 2016 року.
  3. Затримання відшкодування сум пільг та субсидій.
  4. Висока енергозатратність обладнання водоканалів. Енергоефективність – окрема тема, що потрібно терміново впроваджувати.

Таким чином, через складну фінансово-економічну ситуацію, що склалась внаслідок несвоєчасного перегляду тарифів, затримання відшкодування сум пільг та субсидій, відсутність відшкодування різниці в тарифах, підприємства галузі мають значну заборгованість зі спожитої електричної енергії – близько 6 млрд грн.

Найгірша ситуація в зоні проведення операції об’єднаних сил: на 01 жовтня 2018 року заборгованість водопровідно-каналізаційних підприємств Луганської області становить 1,6 млрд грн, Донецької області – 1,2 млрд грн. Складна ситуація і в інших регіонах: у Харківській області – 1,34 млрд грн, Дніпропетровській області – 813 млн грн, у місті Київ – 294 млн грн.

Водоканали не можуть розраховуватись своєчасно навіть при діючій системі розрахунків (за фактом отриманих послуг), не кажучи вже про попередню оплату, згідно з вимогами, внесеними до Закону.

Якщо ситуацію не виправити, підприємства галузі вимушені будуть укладати договори про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» за значно вищими тарифами.

Враховуючи вагому долю електроенергії в собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, це призведе до чергового збільшення тарифів.

Окрім того, після 90 днів постачання електроенергії за умовами «останньої надії» підприємства взагалі залишаться без електроенергії.

Через наявну заборгованість за електроенергію енергокомпанії вже сьогодні вживають заходів адміністративного та фінансового тиску на водоканали.

Нові законодавчі вимоги взагалі можуть призвести до банкрутства стратегічних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що призведе до катастрофічних наслідків соціального, економічного й техногенного характеру непередбачуваних масштабів.

Без радикального покращання економічного стану підприємств водопровідно-каналізаційного господарства застосовувати зміни до Закону не можна.

Що потрібно зробити в ситуації, що склалася

  1. Негайно відтермінувати введення в дію деяких положень Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині зміни порядку укладання договорів з постачальником електричної енергії.
  2. Прирівняти водоканали до споживачів універсальної послуги, що означатиме фіксований тариф та меншу вірогідність його частих змін та «неочікуваного» збільшення.
  3. Змінити існуючу систему тарифоутворення для того, щоби водоканали могли швидше реагувати на об’єктивні зміни, що відбуваються на ринках: електроенергії, праці, паливо-мастильних матеріалів тощо.
  4. Врегулювати питання державної компенсації різниці в тарифах.
  5. Затвердити відповідну нормативно-правову базу щодо захисту підприємств критичної інфраструктури від відключення електропостачання.